Musíš odejít

Відчуваєш той холод, коли стоїш навколішки,
довкола плине час, опори вже немає.
Ти почуваєшся самотньою, ніби в пустці,
спогади, які хочеться спалити.

Хочеш забути все, що тягне тебе на дно,
пляшки з-під алкоголю вже падають зі столу.
Хочеш забути всі ті дні,
коли він казав, що здійснить усі твої мрії.

Ти почувалася в безпеці в кожних його обіймах,
тепер твоє серце в шрамах, порізане самою брехнею.
Єдине, заради чого хочеш жити, — це дитина, яку маєш від нього,
вона — єдине, що для тебе зараз важливо.

Сміх тебе давно покинув, ти пережила це вже всоте,
тож не будь наївною — тирана так просто не зміниш.
Дивишся їй в очі, а з твоїх течуть сльози,
іншого виходу немає, ти знаєш, що мусиш піти.

Тепер ти знаєш.

Як це складно —
бути тут з усім самій.
Зціпи зуби, встань і не бійся йти далі.
Мусиш знову почати мріяти про ті дні,
коли ти була сповнена сил.
Забути, скільки разів він тебе бив,
коли так страшенно напивався.
Збери речі й іди геть,
ти й без нього впораєшся.
Вона тепер твоя броня,
твоя воля йти далі.
Ти своє вже відстраждала,
разом ви спалите міст.

Залишись — іди — залишись — залишись —
тобі нікуди йти — ти знайдеш дорогу —
він зміниться — ти вже в це не віриш —
без нього не впораєшся — заради неї мусиш!!!

Тепер ти сама пишеш сценарій,
він більше не мучитиме тебе,
що ж, мала виросте без п'яного тата.
Вона зрозуміє, що ти не могла дозволяти себе бити,
і те, що ви ніколи не зможете до нього повернутися.

Тепер ти сильніша, ніж будь-коли раніше,
треба було мужності йому протистояти, ти знайшла її лише з нею.
Тепер усе покращиться, ти вирвала свій шанс,
наступний ранок тебе не лякає, він уже не спить поруч.
Це було за межею, ти переступила через неї,
ти терпіла це стільки днів,
не злічила б, скільки разів він бив тебе кулаком.

Тепер ти знаєш.

Скільки разів він бив тебе кулаком,
ну ж бо, скільки разів він бив тебе кулаком,
бив тебе кулаком.